..У моє жорстоке століття прославив я свободу.».
А. С. Пушкін
Ідея вільної Росії проходить через усю творчість Пушкіна. Вже у своїй ранній творчості Пушкін виступав проти несправедливості і деспотизму існуючого суспільного устрою, викривав згубну для народу силу тиранії :
Свободою Рим зріс, а рабством згублений…
Пушкіну було всього шістнадцять років, коли він написав вірш «Лицинию». Але вже тоді він ясно усвідомлював, що рабству і тиранії, пануючим в його країні, треба покласти край. Про себе він писав:
Я серцем римлянин; кипить в грудях свобода;
У мені не дрімає дух великого народу.
У 1818 році поет написав одну з найпалкіших пісень на честь свободи — «До Чаадаеву». У цьому вірші виразно простежується віра Пушкіна в майбутню свободу, в те, що «Росія вспрянет від сну». І станеться це тоді, коли прокинеться кожна людина. З цього вірша ми виразно бачимо: поет ясно уявляє собі, що саме перешкоджає людському «пробудженню» — «гніт влади рокової». Відчуваючи в собі пориви «нетерплячої душі», Пушкін прагне направити ці пориви в потрібне русло: на служіння Батьківщині, на прославляння вільності, в прихід якої він так вірить:
Товариш, вір: зійде вона,
Зірка привабливого щастя,
Росія вспрянет від сну
І на обламаннях самовластья
Напишуть наші імена!
Тема вільності Росії виникає і у вірші Пушкіна «Село», проте тій упевненості, який наповнено вірш «До Чаадаеву» в невідворотній свободі народу у поета вже немає, хоч «Село» було написане через всього один рік після «До Чаадаеву». Але за цей рік Пушкін подорослішав, він побачив і зрозумів, ймовірно, те, чому раніше не надавав значення, а саме: наскільки сильні ланцюги рабства і тиранії.
Вірш «Село» закінчується питанням автора, в якому — невпевненість і навіть відчай :
Побачу чи, про друзі! народ непригнічений
І рабство, полегле по манію царя,
І над вітчизною свободи освіченої
Чи зійде нарешті прекрасна зоря?
Тема вільності звучить і в оді Пушкіна «Вільність», і у віршах «В глибині сибірських руд.»., «Арион», «Анчар» і інших. Ця тема хвилювала поета як істинного громадянина і патріота до кінця його життя.
У вірші «Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний.». великий поет як би підвів підсумки прожитого і зробленого. Серед інших заслуг, які перераховує автор, чи не на головному місці заклик співвітчизників до свободи:
І довго буду тим люб’язний я народу,
Що почуття добрі я лірою будив
Що в моє жорстоке століття прославив я свободу
І милість до пропащих закликав.