Минулого літа ми всією сім’єю відпочивали в селі у бабусі. Одного разу тато запропонував нам з братом сходити на риболовлю. За селом є ставок , і всі сільські хлопчики бігають туди ловити рибу. Вони розповідали , що в цьому водоймищі водяться великі чорні п’явки , і я зрозуміла , що мені ніколи не вдасться скупатися в ньому , адже п’явок я дуже боюся , хоч жодного разу їх не бачила. Пропозиція папи ми з братом прийняли з захопленням. Я ще ніколи не була на рибалці , і мені було дуже цікаво. Наступного дня рано вранці ми прийшли до ставка . У мене була найменша вудка . Старший брат навчив мене , як насаджувати хробака , ми закинули вудки і стали чекати. Першим клюнуло у тата , і він витягнув карася . Ми з братом із заздрістю подивилися на невелику рибку і знову терпляче втупилися на поплавці . Другу рибу витягнув мій брат. Він був дуже радий . До мене черга чомусь ніяк не доходила . Тато зі старшим братом тягали з води карасів і червоноперок , а я лише сумно спостерігала за ними. Нарешті і мій поплавець сіпнувся і затанцював на воді. Я смикнула і витягла … маленьку тоненьку чорну рибку , яка більше була схожа на черв’яка . Брат підбіг до мене і розреготався : виявляється , я зловила на вудку п’явку ! Ми звільнили гачок , насадили ще одного черв’яка — і знову довгі хвилини очікування. Під час цієї риболовлі я зловила п’ять п’явок. Тато і брат вже втомилися сміятися і лише мовчки з усмішкою знімали у мене з гачка чергову жертву і кидали її у воду. Тільки в самому кінці мені вдалося зловити крихітного пескаріка з обдертим боком. З тих пір я не дуже люблю рибалити .
08 Ноя 2013