БАТЬКИ Й ДІТИ (Роман, 1862) Кірсанов Микола Петрович — батько Аркадія Кірсанова. Це людина вже літній, що пережила чимало нещасть, але не зломлений ними. Ідеаліст із романтичними смаками й похилостями, він на свій лад прагне здійснити у своєму житті ідеал, що нагадує ідеал Лаврецкого з “Дворянського гнізда”, — трудиться, намагається перетворити в дусі часу поміщицьке господарство, встановлює нові стосунки із селянами, шукає щастя в любові й духовній опорі в мистецтві. Н. П. змальований з очевидною авторською симпатією — слабкий, але добрий, чуйний, делікатному й шляхетний, він лояльний і доброзичливий у своєму відношенні до молоді, що намагається мислити й жити не так, як жили батьки. Але таке відношення не зустрічає адекватного відгуку. Базарів сприймає Н. П. як “людини відставного” (”його пісенька проспівана”).
Навіть власний син, якого Н. П. любить і на зближення з яким він покладає більші надії, з юнацькою безтактністю намагається “перевиховати” батька в “нігілістичному дусі” і часто боляче ранить його цією безтактністю Але лагідне терпіння Н. П. і природна еволюція Аркадія роблять свою справу: наприкінці роману батько й син зближаються, поєднуючись у спільній справі, і обоє досягають сімейного щастя. Так здійснюється загальний закон тургеневского роману, відповідно до якого люди “золотої середини” винагороджуються благополуччям за помірність своїх вимог кжизни.