Кімната моєї подруги (твір-опис)

Ми з Оксаною, моєю однокласницею, дружимо вже вісім років, і я часто ходжу до неї у гості. Мені дуже подобається бувати у неї удома, тому що там я почуваю себе спокійно і затишно.
Кімната Оксани акуратна, світла, скромно мебльована. Біля вікна стоїть письмовий стіл і два стільці. На столі — ваза з олівцями і фломастерами, фотографія в старовинній рамці, декілька зошитів і улюблена книга. Недалеко від дверей — швацька машинка, адже Оксана — справжня майстриня. З першого класу вона шиє і моделює одяг. Спочатку вона робила це для ляльок, а тепер — і для себе. Навпроти машинки — диван-кровать, застелена синім покривалом. На дивані сидить улюблена лялька Маша, з якою Оксана вже давно не грає, але продовжує шити їй красиві наряди.
У лівому кутку кімнати стоїть старовинна книжкова шафа, на полицях якого акуратно складені підручники, художні книги, альбоми з фотографіями.
У правому кутку — шафа сукні. На підлозі лежить темно-зелений килим, на якому Оксана часто розкладає свої викрійки, малюнки нових моделей одягу і журнали.
Вікна кімнати прикрашають штори з прозорої блакитної тканини. Мені здається, що усе тут відповідає характеру хазяйки, тому в кімнаті так затишно.