Народність поеми Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре» (1)

Поема «Кому на Русі жити добре» замислювалася Некрасовим як народна епопея. У ній відбиті думи і почуття, життя простого народу в пореформеній Росії. В той же час з оповідань селян ми дізнаємося про їх життя до 1861 року. Наприклад, Савелій розповідає про жорстокості свого колишнього поміщика Шалашникова, який шмагав своїх кріпаків. Наочним прикладом пана-кріпосника в поемі є старий князь Качатини, показаний в главі «Последыш». Поема розкриває на римерах образів селян особливості російського національного характеру, «до позитивні його якості, так і негативні.
Автор твору зображує селян усебічно. Ми бачимо, як вони відпочивають (глава «Сільська ярманка»), дізнаємося, як живуть і працюють. Поет надає право селянам самим розповісти про своє життя, працю і турботи. Причому у читача не виникає анінайменшого сумніву в тому, що селянин говорить саме так :
А горе наше міряли?
Роботі міра є?
Вино валить селянина,
А горе не валить його?
Робота не валить?
Мужик біди не міряє,
Зі всякою справляється,
Яка ні прийди.
Мужик, працюючи, не думає,
Що сили надірве…
Селяни в поемі діляться на рабів і тих, хто протестує проти такого життя. Це Яким Голої і Савелій, багатир святорусский. Яким захищає інтереси народу, виражає протест, який до кінця ще не дозрів. Він — вихідець з самих низів народу і знає тяжкість селянського життя не з чуток. Савелій також селянин, який цінує свободу : що «Таврується, та не раб»! — говорить він про себе.
Селянське терпіння
Витривало, та часом
Є і йому кінець.
Але частина селян звиклася зі своїм рабським положенням і не хоче нічого міняти. Такий Ипат, лакей князів Утятиных, а також Яків, «холоп зразковий».
У численних образах селян Некрасов показав такі їх риси, як працьовитість, гуманність, розум, чесність, стійкість і терпіння. Але автор також показує і негативні риси народу : пасивність, покірність, неписьменність.
Некрасов, будучи знавцем російської народної творчості, ввів в поему безліч вставних елементів : пісень, прислів’їв, приказок. Це надало мові твору справжню народність, а авторові дало можливість глибше розкрити світогляд і почуття селян.
«Хвали траву в стогу, а пана в труні», — говорить селянин Влас, використовуючи прислів’я. Як відомо, саме в усній народній творчості знаходиться мудрість народу.
Смуток і туга чується в народних піснях, представлених в поемі. Їх назви говорять самі за себе: «Голодна», «Панщинна».
Коштує мужик —
Колишеться,
Йде мужик —
Не дихається!
З кори його роздуло,
Тоска-біда змучила.
Бідний, нечесаний Калинка,
Нічим йому красуватися,
Тільки розписана спинушка,
Та за сорочкою не знать.
Пісні допомагають читачеві зрозуміти, що, незважаючи на відміну кріпака права, життя селян як і раніше дуже важке, тому що на місці старих форм експлуатації з’являються нові, а селяни як і раніше залишаються жебраками.
Некрасов показав Русь не лише як державу рабів і панів, але і як чарівну країну, в якій багато чудес : пеночка, що говорить, скатерть-самобранка — усе це атрибути російських народних казок. Є тут місце і справжньому багатирському подвигу.
Ти думаєш, Матренушка,
Мужик — не багатир?
І життя його не ратна,
І смерть йому не писана
У бою — а багатир!
Ланцюгами руки кручені,
Залізом ноги ковані.
Спина… ліси дрімучі
Пройшли по ній — сломалися.
А груди? Ілля-пророк
По їй гремит-катается…
Усе терпить багатир!
І гнеться, та не ломиться…
Багатир — це будь-який російський селянин, життя якого і є справжній багатирський подвиг.
Н. А. Некрасову вдалося здійснити свій задум — створити воістину народну епопею, показати працю і відпочинок селян. Особливістю поеми є те, що оповідачами є самі селяни, що надає їй велику народність.
Н. А. Некрасов створив багато творів, присвячених життю простого народу, селянства. Це і «Мороз, Червоний ніс», і «Коробейники», і «Забуте село», і «Нестисла смуга», але поема «Кому на Русі жити добре» по праву займає особливе місце, будучи яскравим і глибоким творінням селянського поета Н. А. Некрасова.