Незважаючи на те що нев’януча слава Леонардо зв’язує його досягненнями не тільки в образотворчому мистецтві, але й у багатьох інших областях людської діяльності, усе-таки , без сумніву, варто визнати разючим те, що за свої шістдесят сім років він створив так мало картин — ледве більше дванадцяти. І тільки в другій половині нашого століття — і те завдяки успіхам в області наукового дослідження картин і скрупульозному історичному аналізу — критики виявилися в стані прийти до деякої згоди щодо того, які картини дійсно належать Леонардо, а які ні, незважаючи на те що вони довгий час йому приписувалися. Насправді ці картини з визнати наслідувальними.
Одні з труднощів ідентифікації творів Леонардо зв’язана з його еволюцією як художника: його добутку, що знаменують Високе Відродження, настільки досконалі, що часом важко прийняти те, що його ранні роботи написані тією же рукою.
Інші труднощі сполучені з найсильнішим впливом, що він робив не тільки художнически, але й інтелектуально. Це стало причиною того, що за кілька століть було створене безліч наслідувальних добутків, який можна було б заповнити велику галерею. Третя проблема відноситься до звичаю того часу працювати разом: сам Леонардо писав фрагменти картинах свого учителя Верроккио, а пізніше, коли в нього з’явилися власні учні, те і вони також працювали над його композиціями. У таких колективних роботах часто дуже важко виділити руку Леонардо. Уолтер Патер, у минулому відомий інтерпретатор мистецтва і літератури епохи Відродження, менш століття тому назад написав одне із самих прекрасних і улюблених читачами досліджень про Леонардо, але сьогодні до його роботи варто підходити з великою обережністю: у цьому немає провини Патера, але багато добутків, що він приписує Леонардо, тому зовсім не належать.
Бесплатно скачать реферат «Леонардо да Вінчі (Leonardo da Vinci) (1452 – 1519)» в полном объеме