15 Дек 2013
Насамперед мусимо прийти до думки, що шкільна програма пропонує надто мало поезій Ліни Костенко для вивчення на уроках, 3 якоїсь причини не враховано ні великої популярності цієї авторки, ні цілющої дії духовності, яка струменить з її лірики й може виховати Людину, Патріота, Гуманіста. Серед обов’язкових для студіювання віршів є такі, які вчитель легко пояснить, а учні сприймуть і без нашої підказки. Наприклад, це стосується «Пасторалі XX сторіччя». Варто лише взяти до уваги, що досить засовганий в післявоєнній ліриці сюжет про загибель дітей від залишеної по війні вибухівки під пером генія набирає національного колориту й ідеї національної незвищенності. Це добре передано рядком «Гарні діти були. Козацького доброго крою» та новелістичною несподіваною подвійною розв’язкою про торжество життя над смертю і зазіхання смерті на життя:
А одна розродилась, і стала ушосте — мати.
А один був живий. Він умер наступного дня.
Не можемо не константувати, що в бібліотеках ніколи не було й зараз нема достатньої кількості примірників творів Ліни Костенко. Раніше — зрозуміло. М.Слабошпицький про це пише відверто:».. .Як Андрій Сахаров, вона протистояла потужній хвилі загального «одобрямсу», що дев’ятим валом котилася нашою країною, змиваючи всіх інакомислячих. У роки застою і стагнації вона пішла у внутрішню еміграцію. Понад півтора десятиліття не публікувалися її твори, а ім’я поетеси не згадувалося в жодних літературних оглядах і статтях. Офіційно літературне життя створювало враження нібито Ліни Костенко немає і взагалі ніколи на світі не було. Лише в студентських гуртожитках і серед справжніх шанувальників літератури ходили по руках її вірші. Власне, для мого покоління Ліна Костенко й почалася з тих самвидавівських аркушів, бо всіх трьох її ранніх книжок «Проміння землі», «Вітрила» і «Мандрівки серця» в бібліотеках ми не знаходили. Чиясь владна рука поховала їх за сімома замками. Мабуть, розраховувалося поховати в такий спосіб і саму Ліну Костенко». Зараз, дехто скаже, через матеріальну скруту тяжко перевидати бодай хоч «Вибране», якщо не повне зібрання творів.
А одна розродилась, і стала ушосте — мати.
А один був живий. Він умер наступного дня.
Не можемо не константувати, що в бібліотеках ніколи не було й зараз нема достатньої кількості примірників творів Ліни Костенко. Раніше — зрозуміло. М.Слабошпицький про це пише відверто:».. .Як Андрій Сахаров, вона протистояла потужній хвилі загального «одобрямсу», що дев’ятим валом котилася нашою країною, змиваючи всіх інакомислячих. У роки застою і стагнації вона пішла у внутрішню еміграцію. Понад півтора десятиліття не публікувалися її твори, а ім’я поетеси не згадувалося в жодних літературних оглядах і статтях. Офіційно літературне життя створювало враження нібито Ліни Костенко немає і взагалі ніколи на світі не було. Лише в студентських гуртожитках і серед справжніх шанувальників літератури ходили по руках її вірші. Власне, для мого покоління Ліна Костенко й почалася з тих самвидавівських аркушів, бо всіх трьох її ранніх книжок «Проміння землі», «Вітрила» і «Мандрівки серця» в бібліотеках ми не знаходили. Чиясь владна рука поховала їх за сімома замками. Мабуть, розраховувалося поховати в такий спосіб і саму Ліну Костенко». Зараз, дехто скаже, через матеріальну скруту тяжко перевидати бодай хоч «Вибране», якщо не повне зібрання творів.
Бесплатно скачать реферат «Лірика Ліни Костенко» в полном объеме