Польського короля так вразила хоробрість запорожця, що він пообіцяв подарувати козакові життя, якщо той складе зброю. Але козак не це гордо відповів, що про життя він вже не думає, а вмерти хоче, як справжній воїн.
У легенді розповідається, що ніби трапилося це під час Берестецької битви. І під Берестечком, і в інших військових кампаніях запорізькі козаки завжди виявляли чудеса хоробрості та мудрості.
Якраз до таких гордих і сміливих козаків потрапляє герой повісті Івана Нечуя-Левицького «Запорожці» лоцман Карпо Летючий. Ми розуміємо, що він подорожує уявною фантастичною Запорізькою Січчю. Однак Запорозька Січ і справді могла б стати такою гарною і квітучою, якби не була зруйнована і не вигнали козаків з їх рідної землі.
Автор зображує козаків людьми, яким завжди дорогим було все, що пов’язане з Україною. Дізнавшись, що Карпо — їх земляк, гетьман цієї чарівної Січі готовий так міцно обїйняти його від щирого серця, що боїться задушити в цих обіймах.
Козаки люблять свою Україну, але їм боляче за те, що коїться з нею. Як гірко їм чути, що зовсім іншим життям почала жити Батьківщина. Вже нічого визначного, геройського в ній не відбувається. Про козацьку вольницю мало хто в народі пам’ятає. Не розповідають про звитяги козаків ні ченці, ні вчені люди. Хіба що іноді старі кобзарі згадують про давні походи.
Бесплатно скачать реферат «Роздуми запорожців про долю України в творі І. Нечуя-Левицького «Запорожці»» в полном объеме