15 Дек 2013
Цензура в Галичині, коли її року 1772-го забрала Австрія, також існувала, але була своя, а не чужинецька, як це було в Україні. Австрійський уряд передав цензуру українських творів Свято-Юрській митрополії у Львові, а що ця митрополія була до кореня сполонізована, тому така «своя» цензура не була кращою від чужинецької. Особливо лютував і знущався над українським словом довголітній митрополит Михайло Левицький (1815-1854), пізніш кардинал. Цензуру провадив його родич о. Венедикт Левицький (1789-1851), ректор Львівської духовної семінарії, — цей часто знущався з українського слова. Так, він не допустив до друку збірки перекладу поезій Анакреонта. Року 1835-го цензура заборонила збірника М. Шашкевича «Зоря» (і він пропав) тільки тому, що писаний українською мовою.
В Угорщині цензура була легша, тому «українська трійця» постановила видрукувати свого славного збірника «Русалка Дністровая» в Будапешті і року 1836-го в грудні «Русалка» вийшла накладом 1000 примірників (на ній зазначений 1837 рік), але в Галичину о. В. Левицький її не допустив і 800 примірників її знищили, а над М. Шашкевичем урядив суворе слідство. Він же року 1844-го заборонив у Львові передрук «Марусі» Квітки-Основ’яненка, ніби за незнаний у Галичині правопис та «незрозумілі галичанам наддніпрянські слова». Року 1847-го сам митрополит Михайло Левицький сконфіскував панегірика А. Могильницького на честь австрійського архікнязя, сконфіскував виключно за те, що був писаний українською мовою, хоч світська цензура дозволила його друкувати; заборонив, «бо ж не можна великого достойника такою простою мовою вітати!»…
Така була в Галичині «своя» цензура. Обидва ці Левицькі, і митрополит і ректор, за довгий час свого урядування безмірно нашкодили розвитку літературної мови в Галичині, чому громадянство звало цього митрополита «іродом», а його ректора — «навіженим»… І тільки революція 1848 року звільнила Галичину від такої Свято-Юрської цензури.
В Угорщині цензура була легша, тому «українська трійця» постановила видрукувати свого славного збірника «Русалка Дністровая» в Будапешті і року 1836-го в грудні «Русалка» вийшла накладом 1000 примірників (на ній зазначений 1837 рік), але в Галичину о. В. Левицький її не допустив і 800 примірників її знищили, а над М. Шашкевичем урядив суворе слідство. Він же року 1844-го заборонив у Львові передрук «Марусі» Квітки-Основ’яненка, ніби за незнаний у Галичині правопис та «незрозумілі галичанам наддніпрянські слова». Року 1847-го сам митрополит Михайло Левицький сконфіскував панегірика А. Могильницького на честь австрійського архікнязя, сконфіскував виключно за те, що був писаний українською мовою, хоч світська цензура дозволила його друкувати; заборонив, «бо ж не можна великого достойника такою простою мовою вітати!»…
Така була в Галичині «своя» цензура. Обидва ці Левицькі, і митрополит і ректор, за довгий час свого урядування безмірно нашкодили розвитку літературної мови в Галичині, чому громадянство звало цього митрополита «іродом», а його ректора — «навіженим»… І тільки революція 1848 року звільнила Галичину від такої Свято-Юрської цензури.
Бесплатно скачать реферат «Руська трійця» в полном объеме