Яка сніжна цього року видалася зима! Ми з Дімкой не втомлювалися ліпити сніговиків . Та яких! Кожен новий сніговик виходив набагато краще попереднього. Після того як удома ні у мене , ні у Дімки не залишилося жодного відра і жодного віника , ми стали одягати на голови своїх споруд шапки- вушанки , бейсболки , а одному навіть приладнали кепку в клітинку , на шию такий же шарф. Забавно вийшло. Мама на мене хоч і бурчала , що краще б я книгу почитав , але я бачив на її губах добру посмішку , коли вона дивилася у вікно на наших з Дімкой сніговиків , і це додавало мені рішучості взятися за нову скульптуру. Скоро в нашому дворі стояло п’ятнадцять сніговиків , що викликали посмішку у перехожих . Особливо багато снігу було в лісі , який знаходиться відразу за містом. Ми з татом вирушили туди на лижах. Кататися на лижах я люблю не менше ніж ліпити сніговиків , тільки от за татом я ледве встигав , і йому доводилося час від часу мене чекати . Папа показав мені в лісі багато слідів. Він навіть точно може сказати , кому вони належать. Адже тато мисливець . Правда , після того як я почув , що один з слідів схожий на вовче , мені тут же перехотілося йти далі в ліс. Але не зізнаватися ж в своїй боягузтві татові. І я рішуче пішов вперед. Хоч , якщо чесно , так хотілося обернутися назад і подивитися , чи не біжить за нами вовк або , не дай бог , голодна вовча зграя. Канікули пролетіли швидко , немов один день. Мені від цього трохи сумно , але я себе заспокоюю , що скоро прийде літо — і канікули триватимуть цілих 92 дні . Ось тоді-то ми з Дімкой нагуляти вдосталь .
19 Окт 2013