Кілька років тому , в сараї для худоби з’явився козлик , Його народила наша козочка Серка , Цей козлик був пофарбований в чорний колір , і тому ми назвали його Черниш. Зима була як на зло холодна . Черниш замерз би в сараї , якби ми не принесли його додому. Ми поставили ящик близько грубки і посадили його туди . Незабаром він підріс і зміцнів , і ми віднесли його в сарай. Коли настало літо , Черниш став ходити разом з іншими козами . Вони гуляли по вулиці , ходили на луки , щипали травичку /
Кіз вирощують заради молока. Але іноді виходить так , що люди , у яких є кози , з якихось причин не можуть більше доглядати за своїми вихованцями , і тоді вони їх продають або « визначають » на м’ясо. Вбивати тварин жорстоко . Тим хто їх вбиває , часом самим буває їх шкода . Я думаю так : якщо не можеш або не хочеш тримати тварину , продай або віддай його тим людям , які хотіли б його тримати . Але люди так чинять рідко.
Нашого Черниша спіткала жорстока доля. Коли дідусь з > , бабусею зрозуміли , що більше не можуть доглядати за козами , вони їх зарізали . Хотіли продати або віддати , не взяли.
А я до сих пір не можу забути Черниша !