Образ Тараса Бульби — твір

Немає такої сили , яка пересилила б російську силу . Тарас Бульба — герой , подібний героям героїчного епосу давнини. Він сильний і хитрий, немає для нього вище цінності в житті , ніж товариство : « Немає уз святіше товариства ! Батько любить свою дитину , мати любить свою дитину, діти люблять батька й матір . Але це не те, браття : любить і звір своє дитя. Але поріднитися душею , а не по крові , може тільки одна людина ». Для Тараса Бульби немає поняття «сім’я» у звичному розумінні цього слова . Любити дружину , бути поруч з нею значить збабіти , перестати бути справжнім козаком . Не може він терпіти бездіяльності , хочеться йому перевірити своїх дітей у справі , в бою. Заради цього і здійснює він переворот в Січі. Тарасу довелося побачити дітей в бою , і він міг радіти : « В один місяць змужніли й зовсім переродилися тільки що оперилися пташенята і стали мужами ». Остап здавався природженим воїном , мав в бою холоднокровністю . Тарас вважав , що з нього « буде добрий полковник , та ще такий , що й батька за пояс заткне ». Андрій в бою не роздумував , йшов на те , « на що ніколи б не наважився холоднокровний і розумний ». Як казав Тарас , не « Остап , а добрий , добрий також вояка » , правда , він же говорив синові: «Не доведуть тебе баби до добра». Обидва пророцтва батька збулися. Остап у двадцять два роки стає курінним отаманом. Андрій зрадив , полюбивши . Убивши Андрія, Тарас шкодує про те , що син «пропав безславно , як підла собака ! ». Всього двоє у нього синів , а й Остапа вбив би Тарас не замислюючись , якби зрадив він свою віру , свою батьківщину , товаришів. Одного сина батько покарав за зраду , іншого на його очах взяли в полон. Дивом вижив у цьому бою Тарас пробирається до Варшави і присутній при страті Остапа . І , як в бою , схвально повторював Тарас : « Добре, синку , добре! » Не підвів його другий син , гордо міг дивитися на людей Тарас , і , ризикуючи своїм життям , відповів на душевний крик Остапа : « Чую ! » Він не тільки почув останній крик Остапа , а й помстився за його смерть. Тарас випалив вісімнадцять містечок , спалювали жінок , дітей. «Це вам , вражі ляхи , поминки по Остапові ! » — Примовляв Тарас . «Навіть самим козакам здавалася чрезмерною його нещадна лють і жорстокість » , помста за синів. Тараса полонили і заживо спалили , а й на багатті він думав про товаришів . « Та хіба знайдуться на світі такі вогні , муки і така сила , яка б пересилила російську силу ! »